První informaci, kterou zpravidla o druhých lidech chceme znát, je jak se jmenují.
(Перша інформація, яку ми, як правило, хочемо знати про інших людей, це те, як вони називаються.)
Můžeme se se zeptat (Ми можемо запитати):
Jak se jmenujete?
Pokud si s druhým tykáme, ptáme se (Якщо ми звертаємося до іншого на «ти», ми запитуємо):
Jak se jmenuješ?
V obou případech odpovídáme (В обох випадках відповідаємо):
Jmenuji se Petr. Jmenuji se Jana.
Součástí naší odpovědi může být i otázka na jméno toho, kdo se nás ptá
(Частиною нашої відповіді може бути питання про ім’я того, хто запитує нас):
Jmenuji se Viktor, a jak se jmenujete vy?
(Мене звати Віктор, а як вас звати?)
Nebo:
Jmenuji se Anna, a jak se jmenuješ ty?
(Мене звати Анна, а як тебе звати?)
Tykání můžeme druhému nabídnout takto
(На «ти» ми можемо запропонувати іншому так):
Můžeme si tykat?
(Чи можемо ми бути на «ти»?)
Stejně se i nás může zeptat někdo jiný. Pak na tuto nabídku odpovídáme
(У нас теж може запитати хтось інший. Тоді ми відповідаємо на це):
Ano, budu rád. (odpovídá muž)
(Так, буду радий. (відповідає чоловік))
Ano, budu ráda. (odpovídá žena)
(Так, буду рада (відповідає жінка).
Když nám někdo automaticky tyká a my to tak nechceme, můžeme říct
(Якщо хтось автоматично звертається до нас на “ти”, а ми цього не хочемо, ми можемо сказати):
Promiňte, my si tykáme? Nevím o tom.
(Вибачте, ми на “ти”? Я не знаю про це.)
Případně lze říct:
(Як варіант, можна сказати)
Raději bych si s vámi vykal. (muž)
(Я волів би бути з вами на «ви». )
Raději bych si vykala. (žena)
Jako velmi silné odmítnutí opakovaného tykání lze říct
(Як дуже сильна відмова від повторного «ти», можна сказати):
Přestaňte mi tykat, prosím!
(Припиніть звертатись до мене на “ти”, будь ласка!)
Společenská pravidla pro vykání a tykání jsou v České republice podobná jako na Ukrajině. (Соціальні правила, коли ми з кимось спілкуємося на «ви» або на «ти» в Чеській Республіці схожі, як в Україні.)
